Мандруючи по сторінкам різноманітних ресурсів у мережі Інтернет знаходиш цікаві речі. Я, наприклад, знайшла в мережі сайти, що продають мою дисертацію за достатньо помірні кошти, однак при цьому категорично наполягають на тому, що мої авторські права жодним чином не порушують, оскільки не продають текст (?), а займаються його доставкою до замовника (?). Формулювання цікаве, однак виглядає так, ніби його вигадав якийсь ієзуіт-інквізитор. Втім, один із сайтів зняв мою дисертацію з продажу, а ось з іншими доведеться розмовляти інакше.
А ще можна знайти цікаву інформацію про те, як реалізуються давні проекти, наприклад, спецкурс "Організація науково-педагогічного дослідження", розроблений мною особисто, знайшов співавторів і успішно працює далі. І навіть під моїм дистанційним керівництвом. Я, звісно, рада, що моя праця не пропала марно, але дізнаватись із публікації в журналі про те, що у мене є співатор і я керую чимось дистанційно... дивні відчуття. Тим більше, що про цю розробку я писала ще минулого року у себе на сайті . Не таким чином я мала про це дізнатись.
