Навчання лексики

 Мета: інформувати студентів про особливості навчання лексики іноземної мови, дати поняття «лексична компетенція»,  ознайомити з етапами роботи над лексикою.. Формувати науковий світогляд, розвивати аналітичне мислення.

План

1.     Навчання лексики. Роль лексичних навичок.

2.     Етапи роботи над лексикою. Прийоми введення лексики.

Література:

Основна:

1.           Методика навчання іноземних мов у середніх  навчальних закладах.

Додаткова:

1.           Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови. Київ, "Радянська школа”. – 1989

2.           Златогорская Р.Л. В помощь будущему учителю немецкого языка. – М.: "Просвещение” – 1978

Пасивний лексичний мінімум – це та лексика, яку учні мають лише розуміти при сприйманні чужих думок в усній формі (при аудіюванні) та письмовій формі (при читанні).

Відбір лексичних мінімумів проводиться укладачами програм та авторами підручників, які визначають кількість ЛО та їх віднесення до активного та пасивного мінімуму. Вчитель має справу лише з результатами відбору, працюючи згідно з вимогами чинної програми та з певним підручником.

Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця (ЛО), яка може бути не лише словом, але й сталим словосполученням і навіть так званим "готовим реченням” (тобто таким, яке не змінюється у мовлення).

Приклад: schцn, auf keinen Fall, sich an etwas machen, Was ist los?

Основними критеріями відбору лексичних мінімумів є такі: сполучуваність, тобто здатність ЛО поєднуватися з іншими одиницями у мовленні; семантична цінність, тобто висловлювання за допомогою ЛО важливих понять з різних сфер людської діяльності, у тому числі й тих, що визначені програмою і представлені в конкретному підручнику; стилістична необмеженість (перевага не надається жодному з стилів мовлення). Інші критерії: частотність, багатозначність, словотворчої та стройової здатності. Чим вищі показники слова за цими критеріями, тим цінніші вони для процесу навчання іноземної мови і тим скоріше вони мають бути включені до словника-мінімуму.

Активний і пасивний словниковий запас утворюють так званий наявний або реальний словник, який служить основою для формування потенціального словника, який складають ті незнайомі слова, про значення яких читач /слухач може здогадатися, зустрівшись з ними при читанні / аудіюванні.

ІІ. Етапи навчання лексичного матеріалу.

У процесі засвоєння лексичного матеріалу  можна виділити:

1.     етап ознайомлення учнів з новими ЛО – семантизація ЛО;

2.     етап автоматизації дій учнів з новими ЛО, де розрізняють а)автоматизацію на рівні словоформи, вільного словосполучення та фрази/речення; б)автоматизація на понадфразовому рівні – діалогічної або монологічної єдності.

3.     Удосконалення дій учнів з ЛО

4.     Ситуативне вживання засвоєних ЛО при висловлюванні своїх думок в усній формі 9говоріння) та письмовій формі (письмо), контекстне розуміння ЛО при читанні та аудіюванні.

Таким чином, ми маємо справу з мовленнєвими вміннями, які ґрунтуються на навичках, в тому числі  і лексичних.

1.     ознайомлення з новими ЛО починається з семантизації, тобто розкриття значення нових ЛО. Вони поділяються на перекладні та безперекладні.

Перекладні способи включають:

-       однослівний  переклад;

-        багатослівний переклад;

-       пофразовий переклад (в інтенсивних методах навчання);

-       тлумачення /пояснення значення рідною мовою

-       дефініція/визначення

Безперекладні способи включають:

-       наочна семантизація;

-       мовна семантизація;

-       дефініція;

-       тлумачення іноземною мовою.

Обираючи спосіб семантизації необхідно брати до уваги особливості самого слова, його форми, сполучуваності з іншими словами. Збігу або розбіжності з рідною мовою, а також належність слова до активного чи пасивного мінімуму, ступінь навчання (початковий, середній, старший), вікові особливості та мовну підготовку учнів.

Автоматизація дій учнів з новими ЛО активного словника.

Система вправ:

-       імітація ЗМ;

-       лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя;

-       підстановка у ЗМ;

-       розширення ЗМ;

-       відповіді на інші запитань;

-       самостійне вживання ЛО у фразі/речення;

-       об’єднання ЗМ у понадфразові єдності – діалогічну та монологічну.

Некомунікативні вправи:

а) на засвоєння форми і значення ЛО:

-       повторення слів, словосполучень і мовленнєвих кліше за вчителем/диктором з виділенням наголосу, важкого звука, звукосполучення;

-       згадування і називання слів з певною орфограмою, афіксом тощо;

-       групування слів за різними формальними ознаками: словотворчими компонентами, частинами мови тощо;

-       розташування слів у алфавітному порядку;

-       згадування та називання усіх видових понять при називання родового поняття;

-       вибір з ряду слів того слова, що відповідає (не відповідає) даній темі;

-       заповнення пропусків у реченнях відповідними словами;

-       називання слова зо його дефініцією або зображенням;

-       вибір синоніма /антоніма/еквівалента рідною мовою.

б) на засвоєння сполучуваності слів:

-       складання словосполучень з окремих слів;

-       розширення речення за рахунок означень до виділених іменників. Додатків до дієслів-присудків тощо;

-       називання іменників, які можуть вживатися з певним дієсловом, прикметників – з даним іменником;

-       вилучення з ряду слів слова, яке не поєднується з ключовим словом;

-       знаходження еквівалентів у рідній мові до даних сталих словосполучень іноземної мови.

Автоматизація дій учнів з лексичними одиницями пасивного і потенціального словників.

Некомунікативні:

-       заповнення пропусків у тексті при читанні, що розвиває здатність до прогнозування;

-       співвіднесення багатозначного слова у даному контексті з його еквівалентами в рідній мові;

-       вибір значення багатозначного слова, наявного у контексті, з кількох даних значень;

-       визначення значення підкресленого багатозначного слова у даному контексті за словником; визначення значення фразеологізму за словником;

-       вибір ключових слів у реченні/абзаці;

-       знаходження у тексті інтернаціоналізмів;

-       визначення значень незнайомих слів за їх компонентами;

-       визначення значення похідних слова, утворених від відомих коренів за допомогою  відомих афіксів;

-       визначення нових значень багатозначних слів за контекстом;

-       здогадка про значення незнайомого слова за контекстом.

На різних ступенях навчання застосовуються різні лексично спрямовані вправи.

На початковому ступені переважають усні безперекладні умовно-комунікативні вправи, що виконуються в класі під керівництвом вчителя з широким застосуванням хорових форм роботи, лексичних ігор, зображального і предметного унаочнення. Певна частина вправ має виконуватись письмово як в класі, так і вдома.