Лекція 2. Історія розвитку методів навчання іноземної мови

 Історія розвитку методів навчання іноземної мови

 Мета: інформувати студентів про історію та особливості розвитку методики навчання іноземної мови, ознайомити з методами дослідження. Формувати науковий світогляд, розвивати аналітичне мислення.

 План:

1.Прямі та перекладні методи навчання іноземної мови.

2. Усний метод Гарольда Пальмера.

3. Аудіо-лінгвальний та аудіовізуальний метод.

4. Комунікативний метод.

Оскільки термін «метод» має різне тлумачення, домовимось вкладати в це поняття єдність принципів навчання і таких глобальних компонентів методики як мета, зміст, технологія та засоби навчання іноземних мов. Класифікація методів навчання викликає певні труднощі, тому що в основі їх назв лежать найрізноманітніші ознаки. В залежності від того, який аспект мови переважає у навчанні, метод має назву граматичного чи лексичного. Згідно з тією роллю. яку відіграють рідна мова та переклад у процесі навчання іноземних мов, методи діляться на перекладні та безперекладні (прямі). Назва методу може бути зумовлена видом мовленнєвої діяльності, що складає мету навчання, у зв'язку з чим розрізняють усний метод та метод навчання читання. У назві методу може відбиватися спосіб розкриття значень іншомовних слів: прямий (безперекладний) і непрямий (перекладний), а також головний канал надходження іншомовної інформації: візуальний, аудіо-візуальний; зв'язок методу навчання з психічними процесами оволодіння іноземною мовою: свідомий та інтуїтивний, штучний та природний. Відомі методи, які були названі іменами їх авторів — методи Берліца. Гуена, Пальмера, Уеста, Фріза, Ладо, Лозанова, а також методи, в яких зафіксовано фактор часу: короткочасний, інтенсивний або певні психологічні феномени: методи релаксопедії, гіпнопедії, сугестопедії, активізації резервних можливостей особистості. В залежності від способів організації матеріалу та використання специфічних допоміжних засобів методи мають також відповідні назви: метод програмованого навчання, метод з використанням ЕОМ і т. ін.

Історія методики навчання іноземних мов завжди була орієнтована на пошуки найбільш раціонального методу навчання. Вважається, що найдревнішим був натуральний метод, згідно з яким іноземна мова засвоювалась так, як дитина засвоює рідну мову - шляхом наслідування (імітації) готових зразків, багаторазового повторення їх та відтворення нового матеріалу по аналогії з вивченим.

Кожен метод має властиві йому позитивні та негативні сторони і за певних умов має свою об'єктивну цінність. Проте у всі часи методи, що використовувались в різних навчальних закладах, перебували в найбезпосереднішій залежності від соціального замовлення суспільства, яке впливало на мету і зміст навчання іноземних мов і навіть на вибір тієї чи іншої мови. Так, якщо в епоху гуманізму та Відродження класичні "мертві" мови і, в першу чергу, латинська відігравали роль засобу живого спілкування і використовувалися церквою, дипломатією, наукою, то у XVIII сторіччі у зв'язку зі зміцненням національних мов і розширенням міжнародних зв'язків латинська мова втратила свій колишній статус і стала переважно атрибутом освіченості та вченості. Зміни політичного, економічного, соціального та культурного характеру неминуче привели до витіснення мертвих класичних мов сучасними західноєвропейськими мовами: французькою (XVIII ст. - XIX ст.), німецькою (перша половинаXX ст.) та англійською (XX ст.) з сьогоднішнім бумом американського варіанта англійської мови у зв'язку з широким розповсюдженням північноамериканської цивілізації (друга половина XX ст.).

Різні історичні періоди розвитку суспільства характеризуються певними методами навчання: в період Відродження переважав граматико-перекладний метод, в період інтенсивного розвитку капіталізму і міжнародних зв'язків, починаючи з кінця XIX ст. — прямий та усний метод; у період виникнення технічних засобів навчання у XX ст. — аудіо-візуальний, метод програмованого навчання, з використанням ЕОМ і комп'ютерів та ін.

ГПМ

-         до уваги беруться закони будови іноземної мови (через порівняння з рідною);

-         реконструкція іноземної мови і репродукція коректних речень через використання правил;

-         особливо прийнятні форми вправ: складення коректних речень через використання правил; переклад з рідної мови на іноземну (прямий переклад) та з іноземної мови на рідну (зворотний переклад)

Схема прогресії навчального матеріалу

ПМ

-         усне мовлення передує писемному (слухання/мовлення передує читанню/письму);

-         вивчення мови через імітацію мовленнєвих зразків (без аналізу граматики) та без опори  на рідну мову;

-         одномовність заняття;

-         ситуативність: пред’явлення навчального матеріалу в повсякденних ситуаціях, в діалогах;

-         вікове обмеження: життєвий досвід однолітків в країні, мова якої вивчається;

-         типові види вправ:

o   запитання і відповіді;

o   вправи на переказ/тексти;

o   інсценізація діалогів;

o   вивчення напам’ять віршів, пісень тощо;

o   за необхідності – диктант та переказ.

АЛМ

Основні принципи:

-         послідовність навчання окремим аспектам мовлення (слухання – мовлення – читання – письмо);

-         ситуативність;

-         автентичність мовленнєвого зразка;

-         засвоєння мовленнєвого зразка через імітацію та часте повторення (вироблення мовленнєвої звички);

-         виключно одномовне заняття;

-         прогресія навчальної програми граматичного матеріалу через системне ускладнення мовленнєвого зразка (порівняння з рідною мовою не має жодної ваги);

-         характерні види вправ:

o   використання патерн в багатьох варіантах;

o   тексти з пропусками;

o   діалог-зразок (вивчення напам’ять та інсценізація)

Схема уроку:

-         Введення:  ситуативна картинка з діалогом, рід малюнків з частиною ситуації, короткі тексти з реченнями-прикладами;

-         Вправи: складання речень, підстановочні вправи, вправи на переформулювання, діалогічні вправи;

-         Країнознавство: фото з інформаційним текстом без вправ та не стосується до теми уроку;

-         Додатки 

o    граматика (поурочно);

o   словник – одномовний, як примітки до тексту і зноски.

Типові вправи:

1.     Продовжити текст з пропусками;

2.     Утворити речення за зразком;

3.     Запитання – відповіді (переформулювання)

4.     Діалогічні вправи (продовжити/інсценізувати)

ТЗН займають провідне місце:

а) фотолабораторія;

б) візуальна наочність (малюнки-скетчі).

АВЗ

Споріднений з аудіолінгвальним, але мають різні корені:

Технологія уроку АВМ:

1.                Урок починається з презентації картинки/ряду зображень та записаного на плівку діалогу. Візуальний ряд пов’язаний з аудіо рядом.

2.                Пояснюється значення окремих ЛО (поясненням, багаторазовим прослуховуванням);

3.                В третій фазі діалог вивчається напам’ять.

4.                Складання власних діалогів до малюнків або інсценізація окремих сцен в рольовій грі.

5.                Патерни (вправи)

6.                Читання та письмо використовується значно пізніше. Головна відмінність від АЛМ – одночасне використання акустичного та візуального матеріалу.

Комунікативний метод навчання  іноземної мови

Розвиток комунікативної дидактики обумовлений появою прагматично-функціональної концепції. Ознаки прагматично-функціональної концепції:

а) зміни в граматичній прогресії (циклічна прогресія)

б) зміна основних тем/активного словника (інформації про особу, житло, довкілля, подорож та транспорт, покупки, здоров’я та гігієна, робота, іноземна мова, вільний час, спілкування тощо)

в) концентрація на прагматично значимих ролях та ситуаціях (покупець – продавець; пацієнт – лікар; пасажир – водій таксі)

г) граматична прогресія за прагматично-функціональним використанням

д) прагматично-орієнтована робота з текстом