В даному розділі планую розміщувати посилання на власні наукові публікації або публікації інших науковців, що мають безпосереднє відношення до наукової проблеми, яку я намагаюсь вирішити.
Якщо сформулювати її коротко, то звучатиме вона приблизно так:
Післядипломна освіта педагогічних працівників, як і будь-яких інших фахівців у різноманітних сферах народного господарства, має на меті насамперед підвищення рівня їх професійної компетентності. Існуюча система навчання педагогічних працівників на базі ОІППО має на меті підвищення їх кваліфікації. Така термінологічна відмінність відображає існуюче протиріччя між задекларованими сучасними підходами до навчання (компетентніснний підхід) та існуючою застарілою практикою (кваліфікаційних підхід). Протиріччя це відображаєтся не лише у назві, а й у змісті навчання, та, відповідно, у формах, методах та засобах. Підвищення рівня компетеності відбувається при цьому не лише на базі ІППО (один раз на 5 років), а й поза їх межами - в рамках участі педагогічних працівників у неформальній та інформальній освіті. При цьому при плануванні змісту курсів працівники ІППО примають до уваги актуальний рівень компетентності педагогічних працівників. Серед основних причин цього явища виділено наступні: - відсутність єдиного підходу до сутності, зммісту та структури професійної компетентності; - відсутність науково-обгрунтованого інстументарію для визначення рівня професійної компетентності; - суперечності між індивідуальним характером феномену професійної компетентності та низьким рівнем індивідуалізації процесу навчання на базі ОІППО; - ігнорування впливу неформальної та інформальної освіти на результати підвищення рівня професійної компетентності.
Оскільки як вимоги до рівня кваліфікації, так і мета навчання формулюються описово (у формі лінгівстичних змінних) в рамках знанієвої парадигми, відмова від якої задекларована системами освіти більшості країн світу, зняти вказані суперечності можливо за наступних умов:
- обгрутнування використання нечіткої логіки як методологічної основи проектування та моделювання освітніх процесів; - підвищення індивідуалізації процесу вдосконалення рівня професійної компетентності з урахуванням основних положень нечіткої логіки; - формування нечіткої індивідуальної професійної освітньої траекторії на основі нечіткої моделі професійної компетентності; - створення ефективного діагностичного інструментарію на основі компетентністного підходу та лінгвістичних змінних; - врахування впливу всіх секторів освіти (формальної, неформальної та інформальної) на основі системного та синергетичного підходів.
Вказані умови трансформовані в завдання дослідження, виконання яких віображається в публікаціях автора, посилання на якібудуть постійно додаватись нижче.
