Самостійна робота учнів з іноземної мови.

Мета: інформувати студентів про вимоги до самостійної роботи учнів початкової школи, санітарно-гігієнічні вимоги до навантаження, ознайомити з  особливостям формування методики самостійної роботи учнів.

План

1.     Вимоги до самостійної роботи учнів та її рівні.

2.     Формування методики самостійної роботи учнів.

Література

1.     Методика  обучения иностранным языкам в средней школе/ Г.В. Рогова,  Ф.М. Рабинович, Т.Е. Сахарова. – М.: Просвещение, 1991. – 287 с.

Важливо створити умови, при яких учні "виходять на зустріч знанням”, оскільки те, що отримується в готовому вигляді, часто "прослизає” поза свідомістю і не залишається в пам’яті.

Крім того, що самостійна робота викликає активність учнів, вона має ще одну важливу перевагу: вона носить індивідуалізований характер. Кожен учень використовує джерело інформації в залежності від своїх потреб та можливостей, він працює у власному темпі, щоб прийти до потрібного результату. Ця властивість самостійної роботи надає їй гнучкий характер, значною мірою сприяє підвищенню відповідальності кожного учня і , як наслідок, підвищенню його успішності. Така самостійна робота передбачає використання її окремих форм в процес навчання іноземної мови як при спрямовуючій участі вчителя, так і без неї на протязі всього курсу вивчення іноземної мови.

Самостійна робота, як і робота в співпраці з вчителем, може здійснюватись ф  різних організаційних формах: індивідуально, в парах, в малих групах і цілим класом.

Кожна форма покликана створювати та розвивати в сукупності організаційні, інформаційні, пізнавальні та комунікативні вміння учнів, оволодіння якими забезпечить просування учнів в засвоєнні мови в єдності з розвитком їх методики.

Вимоги для розвитку самостійної діяльності при вивченні іноземної мови:

1.     усвідомлення мети діяльності, кожної конкретної вправи. Учень повинен знати, що він буде робити, з якою метою, яким повинен бути результат, чим це завдання збагатить його досвід;

2.     знання самої процедури виконання завдання. Вчитель повинен озброїти учнів раціональними прийомами навчальної діяльності, виходячи з характеру самої діяльності та з можливостей учнів даної вікової групи та їх досвіду в іноземній мові. В даному випадку також має місце опора на принцип свідомості. Тобто усвідомлення не лиш змісту та сенсу завдання, а й процесу його виконання;

3.     потрібно вміння користуватися для виконання завдання відповідними засобами навчання (аудіозапис, дидактичні матеріали для парної роботи, ТЗН, довідковою літературою та ін.

4.     необхідне вміння бачити опори в матеріалі завдань. Що полегшують подолання труднощів в ході самостійної роботи; в цьому випадку важливо навчитись користуватися готовими (об’єктивними) опорами та створювати власні (суб’єктивні);

5.     важливо передбачити адекватні дидактичні умови для успішного виконання завдань, тобто передусім визначити місце для них (в класі, вдома чи в лінгафонному кабінеті).

Індивідуальна самостійна робота в класі може проявлятися в двох варіантах:

-         всі учні виконують одне спільне завдання;

-         різні, в залежності від власних можливостей.

В результаті проведених досліджень було визначено обсяги самостійної роботи для кожного етапу вивчення іноземної мови.

Режим роботи учнів з іноземної мови

В педагогіці виділяються такі рівні самостійної робот: відтворюючий, напівтворчий, творчий.

Відтворюючий рівень є важливим  етапом, оскільки саме він "відповдільаний” за формування вербальної вимовно-лексично-граматичної бази, за створення еталонів в пам’яті. Але довго тримати учні в на  такому рівні не варто, оскільки така робота є монотонною.

Напівтворчий рівень передбачає перенесення отриманих знань, навичок та вмінь в нові умови зокрема: читання слів, словосполучень, речень та текстів без еталону. Не списування з підручника, а  різноманітні перетворення матеріалу в письмовій формі та формування висловлювань в аналогічних ситуаціях. Так. Якщо в рамках відтворюючого рівня відпрацьовувалась ситуація "В магазині. Покупка взуття”, то напівтворчим завданням буде "В магазині. Покупка сукні”.

Самостійна робота цього рівня вимагає від виконавця більшої мислительної активності та пов’язана з такими операціями як підстановка. Розширення, трансформація.

Творчий рівень пов’язаний з формуванням навичок та вмінь здійснювати пошук при вирішенні більш складний комунікативних задач як в усному мовленні, так і при читанні, наприклад6 діяти відповідно до запропонованих обставин та взятою на себе роллю, підготувати повідомлення на тему, прослухати повідомлення та висловити своє ставлення до його змісту. Прочитати оповідання та дати відповіді на проблемні запитання відповідно до змісту тексту, інтерпретувати головну ідею тексту.

ІІ. Завдання "вчити вчитись” передбачає чітке управління самостійною роботою з боку вчителя. Вчитель відбирає та адаптує матеріал для самостійної роботи, визначає конкретну мету засвоєння даної порції матеріалу та розвиток навичок та вмінь, вказує на джерело інформації, яким учні можуть користуватися. Озброює учнів необхідним інструментарієм, завдяки самостійна робота перебігає успішно и поступово формується методика учнів.

Джерела інформації: підручник, граматичний та лігво краєзнавчий довідники, двомовний словник, тексти та лінгафонний практикум.

Названими джерелами інформації учні можуть користуватися індивідуально, а також в парній роботі, коли по черзі один з учнів виступає в ролі вчителя. Ця робота на основі тексту джерела інформації відповідає в осиному відтворюючому рівню самостійної роботи,  а також напівтворчому. Лише окремі учні, працюючи з лінгафонним практиком, досягають творчого рівня.

Учні отримують необхідні дидактичні засоби, що допомагають оволодіванню мовою та її методикою одночасно: завдання до вправ, пам’ятки, запитання, опори та ключі.

Завдання до вправ.

Завдяки тому, що завдання носить вузько конкретний характер, воно жорстко спрямовує увагу учнів, концентрує її на певному утрудненні при оволодінні мовленнєвим матеріалом, обмежує предмет мовлення, теми/ситуації при розвитку мовленнєвих вмінь.

Крім того, в усіх завданнях до вправ позначений кінцевий або частковий результат, який потрібно досягнути за допомогою даної вправи, що надає самостійній роботі цілеспрямований характер та може слугувати еталоном для встановлення зворотного зв’язку.

Пам’ятки. В пам’ятках в формі порад пропонуються раціональні прийоми оволодіння  іноземною мовою. Вони підказують учням самий правильний та надійний шлях до оволодіння видами мовленнєвої діяльності, новими організаційними формами, вправами.

Вони розраховані на  здатність учнів свідомо керувати своєю волею та емоціями та одночасно вони виховують ці здатності.

Навідні запитання – це дидактичний засіб, що прицільно концентрує увагу на вадливій стороні явища, що вивчається, звужуючи зону пошуку. Такі запитання, на відміну від пам’яток, передбачають зворотний зв’язок: після завершення роботи учні повинні звітувати про неї до початку подальшої роботи під керівництвом вчителя.

Опора – засіб що допомагає керувати самостійною роботою. Користуванню опорами потрібно спеціально навчати. Текс, зокрема, є також опорою. В якій є все для побудови власного висловлювання. Крім вербальних опор використовуються також невербальні (картинки, схеми, таблиці тощо).