Навчання аудіювання

Мета: інформувати студентів про особливості навчання аудіювання іноземної мови, ознайомити з функціями аудіювання як виду мовленнєвої діяльності, ознайомити з особливостями побудови задач для аудіювання.

2.      Побудова задач для навчання аудіювання.

 Література:

1.Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови.  – К.: Рад. школа, 1989

2. Методика навчання іноземних мови у середніх навчальних закладах: Підручник / кол. авторів під кер. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – 320 с.

І.Навчання аудіювання. Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності, його функції.

Під аудіюванням розуміють процес слухання і розуміння усних висловлювань. Навчання усного мовлення (діалогічного і монологічного) тісно пов’язане з аудіюванням і фактично неможливе без нього.

Механізм аудіювання передбачає:

-         Сприймання потоку звуків і розпізнавання в ньому слів, речень, абзаців тощо. Це стає можливим внаслідок того, що у пам’яті людини зберігаються відповідні звукові образи, які служать в даному разі еталоном.

-         Усвідомлення значень слів, речень, абзаців. На основі мовного досвіду цей процес посилюється прогнозуванням змісту.

У природному спілкування для аудіювання найхарактерніші такі форми:

1.     Аудіювання мовлення співбесідника в процесі діалогу. Репліки тоді мають часто смислову завершеність і комунікативну спрямованість, що потребує від слухача швидкої реакції.

2.     Аудіювання розгорнутого монологічного  або діалогічного повідомлення інших людей (лекції, радіопередачі, мовлення актора театру або кіно тощо), що характеризується єдиним логічним зв’язком і розгортанням теми.

Загалом процес формування умінь аудіювання передбачає такі три програми:

1.     Аудіювання під час введення нового матеріалу, коли особливо інтенсивно формуються звукові образи нових мовних елементів. У цій програмі значна увага приділяється  не тільки  розумінню почутого, а й усвідомленому сприйманню фонетико-акустичних особливостей цих мовних одиниць.

2.     Аудіювання як елемент діалогічного мовлення. Ця програма  є попутною у плані формування умінь говоріння і фактично обумовлена необхідністю: без аудіювання не буває спілкування.

3.     Аудіювання як спеціальна різновидність іншомовних вправ, тобто як спеціальна програма. Йдеться про слухання мовлення вчителя або диктора, яке включає як діалоги різних осіб, так і монологічні єдності (розповіді, читання оповідань, тощо).

ІІ. Побудова задач для навчання аудіювання.

В основі акту аудіювання лежить навчально-мовленнєва ситуація. Предметом її є зміст аудійованого тексту, а комунікативне завдання виражає мету слухання. Це вузлові компоненти, які визначають спілкування.

Як і говоріння, процес аудіювання передбачає наявність певних умов, включаючи володіння тією мовою, якою здійснюється передача змісту. У разі недостатньої підготовленості учня, йому  необхідна підтримка аудіювання. Побудова задачі для аудіювання, таким чином, передбачає такі кроки.

1.     Вибір предмета аудіювання, тобто тексту для аудіювання. Незалежно від форми (діалогічна або монологічна) всі матеріали для аудіювання повинні бути цікавими, інформативними, мати чіткий логічний стрижень.

2.     Формування комунікативного завдання, яке виражає мету аудіювання. Воно має бути конкретним і передбачати власну участь учня у розв’язанні завдання. З чисто практичних міркувань доцільно навести тут кілька прикладів завдань:

-         Придумайте заголовок до тексту.

-         Виберіть картину, яка відповідає змісту прослуханого;

-         Вкажіть на три розбіжності між текстом та картинкою;

-         Перелічіть дійових осіб, які зустрічаються в тексті;

-         Складіть усно характеристику головної дійової особи;

-         Висловте своє ставлення до події, факту, вчинку тощо;

-         З’ясуйте, які з названих нижче якостей властиві герою оповідання (на дошці подається список);

-         Зобразіть на аркушику паперу описану ситуацію (зовнішність героя тощо);

-         Визначте причину або наслідки ситуації;

-         Дізнайтеся, в якому місці, коли і чому трапилась така ситуація;

-         З’ясуйте, скільки в тексті тверджень, які не відповідають ситуації (дається ситуація, яка добре відома учням)

3.     Визначення підтримки акту аудіювання. Ознайомившись з текстом, учитель складає і пропонує учням список слів або словосполучень з поясненням або перекладом на українську мову. Особливої уваги тут потребують власні імена, які також \потрібно записати на дошці.

Зразок інструкції:

Прослухайте текст і з’ясуйте, чому юнак змушений був повернути додому. Користуйтесь списком незнайомих слів і виразів. Відповідь дайте письмово на аркушику паперу. Намагайтеся виконати завдання якомога швидше.

Основні характеристики навчальних матеріалів та режиму аудіювання

З урахуванням цілого ряду факторів (навчальний матеріал, режим аудіювання) поступово ускладнюються умови аудіювання, що становить основний зміст спеціальної програми. Це, зокрема,

1)    Тривалість звучання  пропонованих текстів. Навчання аудіювання починається з найкоротших текстів, які поступово збільшуються  (макс. – 3 хв.)

2)    Наявність у тексті нових (незнайомих) слів (до 3% незнайомих слів)

3)    Спосіб представлення слів;

4)    Наявність чи відсутність зорових опор;

5)    Одноразовість чи багаторазовість пред’явлення . Більше двох разів слухати один текст недоцільно. Нерозуміння його свідчить про невдалий вибір тексту.

Організація аудіювання.

Послідовність роботи може бути такою:

1.     Хорове опрацювання нових слів і словосполуче6нь, які зустрічаються в тексті, пояснення їх значення і запис на дошці. Бажано, щоб навіть для слабших учнів їх було не дуже багато.

2.     Введення учнів у ситуацію (презентація задачі).

3.     Процес слухання тексту і виконання завдання

4.     Контроль прослуханого.

5.     Підсумкова робота з прослуханим текстом, яка передбачає поглиблений аналіз  тексту  вихід на мовлення.