Психологічні особливості засвоєння ІМ

Мета: інформувати студентів про психологічні особливості навчання іноземної мови, роль окремих психологічних процесів у  вивченні іноземної мови Формувати науковий світогляд, розвивати аналітичне мислення.

 

План:

1.     Психологічна  характеристика видів МД.

2.     Вплив окремих психологічних процесів на якість оволодіння ІМ:

а) увага;

б) сприймання;

в) пам’ять;

г) мислення;

д) мотивація.

Література:

1.     Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. – М.: Просвещение, 1991. – 222с.

2.     Методика навчання іноземних мови у середніх навчальних закладах: Підручник /кол. авторів під кер. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – 320 с.

 

Питання для самостійного опрацювання:

1.     Вікові особливості розвитку пам’яті, мислення, уваги і сприймання учнів  початкової школи.

2.     Мотивація, її структура та види.

3.     Основні характеристики навички. Етапи її формування.

4.     Мовленнєві вміння. Продуктивні  та рецептивні вміння.

 

І. Психологічна  характеристика видів МД.

 Діяльність людини в широкому розумінні означає процес активної цілеспрямованої взаємодії суб’єкта з середовищем. Згідно з психологічною теорією діяльності (Л.С.Рубін штейн, О.М.Леонтьєв та ін). Людина не пристосовується до реальної дійсності, а активно оволодіває нею і впливає на неї завдяки здатності передбачати і свідомо планувати свою діяльність.

Мовленнєва діяльність (МД) розглядається як один з багатьох видів людської діяльності і визначається як "активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і видачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою.”[1]

Теорія МД розробляється такими вченими як І.О.Зимня, О.О.Леонтьєв, Т.В. Рябова та іншими послідовниками видатного психолога  й педагога Л.С.Виготського. МД може входити до іншої, значно ширшої діяльності (трудової, пізнавальної і т.п.). проте вона може бути і самостійною діяльність, бо в людини є специфічна потреба, притаманна лише їй, у висловленні думки та одержанні мовленнєвої інформації.

Розрізняють чотири основних види МД:

-       аудіювання;

-       говоріння;

-       читання;

-       письмо.

У процесі говоріння та письма людина висловлює свої думки, а при аудіювання та читанні вона одержує мовленнєву інформацію, тобто сприймає і розуміє думки інших людей. Говоріння та письмо називають продуктивними видами МД, а аудіювання та читання – рецептивними. З іншого боку, аудіювання і говоріння об’єднує одна матеріальна основа  - звукова  система мови, ці  види МД відносяться до усного мовлення. Матеріальною основою читання і письма, які відносяться до писемного мовлення, є графічна система мови.

При цьому слід пам’ятати, що метою навчання ІМ у ЗНЗ є не сама МД, а  спілкування мовою, що вивчається. Спілкування виступає як форма взаємодії суб’єктів і  реалізує суспільно-комунікативну діяльність.

МД має такі компоненти:

-       мотив діяльності;

-       предмет діяльності(думка);

-       засоби (система мови, її фонетичні, лексичні та граматичні засоби) та способи (1.внутрішній; 2. зовнішній усний; 3. зовнішній письмовий) реалізації МД;

-       продукт (висловлювання, текст, розуміння прочитаного чи прослуханого)

-       результат  МД (реакція).

Для здійснення МД в цілому необхідно володіти окремими мовленнєвими діями так, щоб вони не відволікали довільну увагу учасників спілкування. У процесі виконання мовленнєвих дій формуються навички мовлення, у процесі виконання того чи іншого виду МД – мовленнєві уміння.

ІІ. Вплив окремих психологічних процесів на якість оволодіння ІМ

Знання закономірностей функціонування мислення, пам’яті, сприймання, уваги, мотивації та їх індивідуальних проявів допомагає вчителю обирати раціональні методи і прийоми навчання іноземної мови, забезпечує керування розумовою діяльністю учнів.

Мислення. На сучасному етапі розвитку методики більшість фахівців дійшли висновку щодо необхідності свідомого оволодіння іншомовними навичками і вміннями з опорою на такі процеси мислення як аналіз і синтез. Дані психології свідчать про те, що навички і вміння, які складаються завдяки усвідомленню виконуваних дій, формуються швидше і є більш гнучкими і сталими.

Мислення учнів характеризуються такими індивідуальними особливостями як самостійність, швидкість, глибина розуміння навчального матеріалу .Особливості мислення учнів впливають на швидкість формування вербальних зв’язків і функціонально-мовних узагальнень, на гнучкість трансформаційних процесів тощо. Мислення функціонує в єдності з мовленням, саме в ньому воно й проявляється.

Пам’ять. У психології розрізняють короткочасну і довгочасну пам’ять. Обидва види пам’яті мають велике значення для реалізації МД. Участь в комунікативній діяльності можлива лише в тому випадку, коли у свідомості (в довгочасній пам’яті) людини міцно зберігаються мовні засоби. Під час мовлення необхідні мовні засоби подаються до короткочасної пам’яті. Матеріал, який підлягає запам’ятовуванню, спочатку надходить до короткочасної пам’яті, а потім за допомогою вправ має бути переведений до довгочасної пам’яті (В.Я.Ляудіс).

Для методики навчання ІМ важливі такі положення. По-перше, свідоме виконання дій та операцій з мовним матеріалом не лише сприяє формуванню навичок, але й забезпечує краще запам’ятовування цього матеріалу; позитивно впливає порівняння нового матеріалу зі старим. По-друге, вправляння стимулює інтерес в учнів, що досягається шляхом надання вправам комунікативного характеру, використання різноманітних прийомів і засобів навчання тощо. По-третє, мовний матеріал повинен засвоюватися у процесі виконання вправ ( усних, письмових), що забезпечує опору на сукупність  різних відчуттів.

Важливу роль у навчанні ІМ відіграють процеси сприймання. В залежності від того, який аналізатор відіграє у сприйманні провідну роль, розрізняють слухові, зорові, дотикові та кінетичні види сприймання (Б.Г.Ананьєв). У процесі навчання М особливого значення набувають слухові та кінетичні види сприймання. Це пояснюється тим, що звукове мовлення є основним, а формування звукомоторних образів пов’язане зі слуховим та кінетичним сприйманням (Л.Ю.Куліш). При навчання писемного мовлення провідного значення набувають зорові типи сприймання і сприймання, пов’язані з моторикою руки.

Серед психічних явищ особливе місце посідає увага. Вона характеризується  такими якостями як обсяг, розподіл, концентрація, стійкість і переключення. Увага – це не самостійний психічний процес, його не можна віднести до якостей особистості. Залежно від активності людини щодо організації уваги розрізняють три її види:

1.     мимовільна;

2.     довільна;

3.     після довільна.

Для оволодіння ІМ велике значення має рівень розвитку аудитивної (слухової) та візуальної (зорової) уваги, що залежить від розвитку відповідного рецептора.

Якість оволодіння учнем іншомовною діяльністю значною мірою зумовлює і мотивація, яка викликає цілеспрямовану активність, стимулює вибір засобів і прийомів, їх упорядкування для досягнення мети. Психологи називають мотивацію "запускним механізмом” (І.О.Зимняя) будь-якої діяльності. Мотивація відноситься до суб’єктивних якостей особистості, визначається його особистими спонуканнями, пристрастями і потребами. Це спричиняє труднощі щодо формування мотивації. Вчитель може вплинути на неї лише опосередковано, створюючи передумови, на основі яких в учнів виникає особиста зацікавленість у роботі. Для цього вчителю необхідно бути обізнаним з мотивами діяльності учнів, бути здатним поставити себе на їх місце. Вчитель повинен також знати весь арсенал мотиваційних засобів, типи і підтипи мотивації та їх резерви.