Сьогодні я довго не наважувалась зробити запис у блозі - так багато хочеться сказати, але бракує слів... Завершується ще один етап в моему житті - я прощаюсь із гімназією. Я сумуватиму за людьми, з якими пропрацювала 16 років, за моїми невгамовними та такими непередбачуваними учнями, кумедними п"ятикласниками та вдумивими випускниками, за нашими виставами та своїм навчальним кабінетом, за вчителями іноземних мов, з якими мене так багато пов"язує, за молодими колегами, які колись були моїми учнями.. Ви - найкращі! Я вже сумую за вами, але життя не стоїть на місці. Не хочу зупинятись і я - я йду вперед, і забираю із собою в іншу країну вашу доброту, щирість, жагу життя та веселу вдачу. Я подумки залишусь з вами назавжди...
Сьогодні почула новину від колег. Шкода, що наше місто неспроможне створити умови для того, щом фахівці Вашого рівня змогли реалізувати себе повною мірою.
