Робота вчителя залишає вкрай мало вільного часу, і, як наслідок, негативно впливає на особисте життя.
Як можна терпіти вдома дружину, яка весь вечір сидить перед монітором, щось мугикає сама собі тихенько і іноді сміється? Це не психічно хвора людина, це - вчителька, що пише сценарій виховного заходу.
А як втриматись від зауважень, якщо ще вчора неначе адекватна людина сьогодні влаштувала гармидер, витрусивши все, що було в шафі, і озброївшись ножицями, нищить старий одяг зі щасливим виразом обличчя? Це не маніяк, це - вчителька, що готує костюми для учнів, які виконуватимуть головні ролі, з любов"ю написані нею ж.
Складати всі вихідні таблиці, для проведення змагать, вигадувати лозунги і примовки, загадки і переробляти тексти пісень, писати вірші та складати ікебани, шити ляльок для лялькового театру і вигадувати нові номери художньої самодіяльності у вихідні замість відповічинку - нормально для вчительки, але чи сподобається це її родині?
А перевірка зошитів? Тільки вчителька зі стажем понад 10 років може так драматично зітхати над роботою трієчника, радісно посміхатись зошиту відмінника і збуджено бігати по кімнаті, коментуючи чергові "шедеври" двієчника! Кому коментує, запитаєте Ви? Так собі ж, кому ж іще! Адже яка нормальна людина витримає таке видовище більше одного разу? Яка людина буде слухати стислий переказ змісту педради з коментарями та практичними рекомендаціями?
Тільки та, яка щиро любить....
|
