Блог

Анотація: в статті розглядаються основні джерела формування методики навчання іноземної мови  та їх ієрархічна система;  аналізуються фактори, що впливають на  формування методики на різних рівнях та найважливіші аспекти  уроку іноземної мови в початковій школі.

Ключові слова: методика навчання іноземної мови; ієрархічна структура; суспільний рівень; загальнопедагогічний рівень; фаховий рівень; рівень навчального заняття.

Аннотация: в статье рассматриваются основные источники формирования методики обучения иностранному языку и их иерархическая структура; анализируются факторы, влияющие на формирование методики на разных уровнях и основные аспекты урока иностранного языка в начальной школе.

Ключевые слова: методика обучения иностранному языку, иерархическая структура, общественный уровень, общепедагогический уровень, предметный уровень, уровень учебного занятия.

Введення предмету "Іноземна мова” до Державного стандарту початкової загальної середньої освіти  та  визнання державою необхідності та доцільності впровадження іноземної мови в навчальний план  школи І ступеню поставило вищу школу та систему післядипломної педагогічної освіти перед необхідністю вирішення цілого ряду проблем, як науково-методичного, так і організаційного характеру.

Непідготовленість до такого нововведення як школи, так і педагогічних працівників, відсутність науково-обґрунтованої методики навчання іноземної мови дітей молодшого шкільного віку, недостатність або повна відсутність  підручників у загальноосвітніх навчальних закладах створили своєрідну кризову ситуацію. Перед сучасною школою постали нагальні завдання щодо  наукового обґрунтування  та створення  відповідних методик навчання учнів початкової школи.

Мета даної статті – проаналізувати основні джерела формування методики навчання іноземної мови та їх вплив на структуру уроку іноземної мови в початковій школі.

В Україні вивчення іноземної мови в початковій школі вводилось кілька раз (1950-60,  середина 80-х, початок ХХІ ст.). Кожного разу введення іноземної мови як обов’язкового навчального предмету початкового ступеню навчання було вмотивовано суспільними потребами та змінами у суспільно-політичному житті країни, відповіддю на соціальне замовлення ("Хрущовська відлига”, перебудова середини 80-х,  євро-інтеграційні процеси в Україні   початку ХХІ ст.). Суспільно-політичні реалії викликали відповідні зміни в освітній системі, наголошували на необхідності гуманітаризації та гуманізації освітнього процесу.  Навчання іноземної мови в початковій школі мало багато методичних знахідок і ґрунтувалось на найновіших досягненнях психологічної науки того часу (зокрема, дослідженнях Ельконіна Д.Б., Запорожця О.В., Леонтьєва О.Н. та інших), які не втратили своєї актуальності  й сьогодні.

Стосовно вивчення іноземної мови варто відзначити, що кожна людина навчається інакше. При цьому, як відзначають Герхард Нойнер та Ганс Хунфельд [14,7], важливу роль відіграють такі фактори, як: вік; інтерес до навчального матеріалу (мотивація); структура навчального матеріалу; здібності; базові знання; навчальні традиції різних культур.

Погоджуючись з німецькими вченими стосовно того, що ці чинники є важливими при вивченні іноземної мови, варто разом з тим зауважити, що вони є  не менш суттєвими при вивченні будь-якого іншого навчального матеріалу. Стосовно ж вивчення іноземної мови в початковій школі, можна зробити попередні висновки про те, що на вибір певної методики навчання іноземної мови в початковій школі повинні впливати, перед усім, наявність мотивації щодо вивчення іноземної мови, базові знання (у випадку з  шестирічними учнями можна говорити про готовність навчання у школі); здібності; особливості  навчального матеріалу та його структури.

Нижче подано схему взаємовпливу всіх вищевказаних факторів (за Нойнером та Хунфельдом) [14,10] (мал.1). Як видно з запропонованої  авторами схеми, процес формування методики навчання іноземної мови є багаторівневою структурою, на яку впливають як об’єктивні фактори, так і суб’єктивні, як на макро-,  так і на мікрорівнях. Аналізуючи процес виникнення та розвитку нових методів навчання німецької мови як іноземної,  науковці  Німеччини прийшли до висновку, що він пов’язаний, перш за все зі взаємопроникненням та взаємовпливом різних факторів. Запропонована  Герхардом Нойнером та Гансом Хунфельдом модель факторів, що спричиняють утворення нових методів навчання, передбачає, зокрема, вплив таких факторів[14,9-13], як педагогіка та дослідження навчальних занять; нових знань з мовознавства; уявлень про країну, мова якої вивчається; індивідуальних навчальних особливостей (здібності до вивчення іноземної мови; темп навчання тощо) та специфіки навчальної групи (напр.., хлопчики та дівчатка в одному класі); досвіду  методів  вивчення іншої іноземної мови (напр., при вивчення німецької як другої або третьої іноземної мови); уявлень про роботу з (літературними) текстами; конкретної мети навчальної групи (напр.., німецька мова для туристів/секретарок); традиції навчальної діяльності вчителя та учнів у власній країні; методів вивчення рідної мови; використання знань з психології навчання та психології розвитку.

При цьому вказані фактори утворюють своєрідну "сітку” дидактики та  методики навчання іноземної мови, пов’язані  між собою певним чином та взаємно впливають один на одного. В тому випадку, якщо один з факторів суттєво змінюється,  змінюється вся дидактико-методична сітка  - виникають нові методи. Разом з тим, зв’язки в цій сітці не випадкові, а мають певну ієрархічну  структуру, що складається з 4 рівнів (від найвищого до найнижчого): суспільний; загально-педагогічний; предметний (фаховий); рівень навчального заняття з предмету.

Така ієрархія обумовлена важливістю, насамперед, суспільного замовлення щодо вивчення тієї чи іншої  іноземної мови в конкретній країні. Так, вивчення англійської мови як основної та її інтенсивне поширення в системі освіти України можна віднести саме до суспільного рівня: орієнтація суспільних цінностей та економічних зв’язків України сприяє вивченню англійської мови як основної іноземної. Разом з тим пропозиції щодо вивчення другої іноземної мови з 5 класу і надання важливого значення німецькій мови сприятимуть, на нашу думку саме такій черзі вивчення іноземних мов. Географічна відстань між країнами теж може впливати на стан вивчення, наприклад, японської мови в українській школі, а з ростом міжнародних зв’язків та розвитком міжнародного туризму пов’язується і популярність тієї чи іншої мови серед населення. Велике значення мають також спорідненість іноземної мови з рідною, а також форми навчання  як такі (переважне використання фронтальних методів навчання, авторитарність навчання тощо).

Загальнопедагогічний рівень передбачає визначення іноземної мови як навчального предмету в загальній системі навчання в школі,  а також те, вивчається, наприклад, німецька мова як перша чи друга іноземна. Перед усім це означає щонайменше те, що вивчення, наприклад, англійської як першої іноземної мови, суттєво впливатиме на відбір тем, змісту та ситуацій при вивченні німецької як другої іноземної, а також визначатиме той факт, що учень намагатиметься використати відомі йому способи вивчення однієї  іноземної мови при вивченні іншої.

На фаховому рівні  особливого значення набувають відповідні галузі науки (лінгвістика, літературознавство, країнознавство). Вони утворюють основу для формування мети навчання відповідно змісту. Навчальні цілі і методи навчання знаходяться у тісному взаємозв’язку. Особливо яскраво це відображується в навчанні граматики (використання правил, винятків з них, відмінності у навчання усного та письмового мовлення, усвідомлення будови мови (когнітивна теорія навчання) та засвоєння стереотипів  мовлення (біхевіористична теорія).

На рівні навчального заняття особливого значення набуває вчитель та його індивідуальний стиль. Важливим також є те, що жоден підручник не може врахувати особливості кожного учня (сприймання, концентрація, темп навчання, готовність до навчання та мотивацію), динаміку процесів у групі,  сумісність членів групи, соціальний склад учнів в класі, а ці фактори також мають вплив на планування конкретного уроку.

Стосовно навчальних традицій  навчання іноземної мови в загальноосвітніх навчальних закладах можна відзначити той факт, що серед провідних вчених, що займаються цими питаннями, немає єдиної думки щодо термінів вивчення іноземної мови та віку, в якому початок вивчення іноземної мови є найбільш ефективним та доцільним. 

Проблеми навчання учнів молодшого шкільного віку широко досліджуються  як українськими вченими, так  і їх зарубіжними  колегами. Це пов’язано, насамперед, з переглядом вікової періодизації в психології, особливостями розвитку дитини в умовах інформаційного суспільства, переходом дітей шестирічного віку з розряду дошкільнят до молодших школярів. Актуальним є питання визначення психологічної готовності дітей шестирічного віку до навчання в школі, що по суті є свідченням "завершення періоду дошкільного дитинства”(Заброцький М.М) [3,49]. При визначенні ступеню готовності до навчання в школі психологами-практиками використовуються певні психологічні тести, які дозволяють визначити рівень таких складових компонентів цієї готовності, як мотиваційна, розумова та емоційно-вольова компоненти (за Заброцьким, [3,50]).  При цьому автор наголошує на тому, що проблема готовності до навчання шестирічних дітей  існує і виражається насамперед в тому, що зберігаючи основні  ознаки психічного розвитку, притаманні саме дошкільному віку, ці діти починають  навчання в школі. Серед основних особливостей дітей цього віку, називають, зокрема домінування мимовільної пам’яті, низьку стійкість уваги, наочно-образне та наочно-дієве мислення, сенситивність до засвоєння морально-психологічних норм та правил поведінки, цілей та способів систематичного навчання; нестійкість та ситуативність пізнавальних мотивів, залежність поведінки від емоційного стану дитини, особливості ставлення дитини до оцінки навчальної роботи.

Крім того, серед дослідників проблеми дошкільного віку (Гальперін П.Я., Ельконін Д.Б., Давидов В.В., Рєпкін В.В.,  Дусавицький О.К.)  існує думка, що з початком навчання у школі знижуються темпи інтелектуального розвитку в порівнянні з дошкільними установами.  Разом  з тим, на фоні важкої адаптації до шкільних умов, поступово знижується пізнавальна мотивація, активна уява тощо. Саме тому особливого значення набуває забезпечення природності, поступовості й плавності адаптації шестирічних першокласників до  нових умов шкільного середовища[6; 19].

Разом з тим науковці, як вітчизняні, так і зарубіжні, роблять висновки щодо підвищення рівня вербального розвитку сучасних дошкільнят (Зорандія М.І., Негневицька О.Й., Амонашвілі Ш.О. та інші), що є одним з найважливіших  аргументів на користь вивчення іноземної мови в початковій школі. На  наявність прямої залежності результатів  вивчення іноземної мови в початковій школі від рівня комунікативного розвитку у рідній мові вказують також результати досліджень дитячої психології такими науковцями, як Виготський Л.С., Леонтьєв О.Н., Ельконін Д.Б., Ж.Піаже, а також  роботи фахівців з методики навчання іноземної мови (Пассов Є.І., Зимня І.О., Ніколаєва С.Ю. та інші).

Дослідження, проведені російськими вченими щодо впливу вивчення іноземної мови на інтелектуальний розвиток дитини, дозволяють стверджувати, що при оволодінні іноземною мовою в процесі ігрової мовленнєвої діяльності відбувається розвиток інтелектуальних  здібностей дитини (Юдовіна  Ю.Б.[13;11]).  З іншого боку,  використання  різноманітних видів немовленнєвої діяльності  на уроках іноземної мови  має позитивних вплив на результативність навчання (Вронська І.В. [2].) У вітчизняній науково-методичній літературі вказується на  можливості   розвитку дитини засобами предмету "Іноземна мова” як особистості, індивіда і як активного суб’єкта процесу учіння (Роман С.В.) [9; 31-34].

Учні шестирічного віку потребують особливих підходів до організації навчально-виховного процесу, про що  писали, зокрема Ш.О.Амонашвілі, В.О.Сухомлинський, О.Я. Савченко, яка, зокрема, відзначає, що "в першому класі виховну мету в урочній діяльності слід насамперед спрямувати на формування гуманних почуттів дітей, позитивного ставлення до навколишньої дійсності” [11;17]. Стосовно визначення дидактичної мети уроку (системи уроків), то вона, з точки зору Савченко О.Я., в класах для шестирічних учнів – підготувати їх до систематичного навчання в наступних класах. Урок в класах для цієї вікової групи має певні особливості, які найвиразніше виявляються в способах організації навчальної діяльності та в структурі [11;79], та характеризуються, зокрема, широким використанням ігрових форм навчання; скороченою тривалістю уроків (до 35 хв.); проведенням динамічних пауз, відсутністю домашніх завдань (виділено нами); розгорненим повторенням; іншими способами оцінювання результатів навчальної праці. Разом з тим навчання повинно задовольняти актуальні потреби дитини, насамперед – потребу особистісного контакту з учителем на уроці, прагнення дістати схвалення, підтримку своїх дій (Савченко О.Я. [11;139]).

Так, широке використання ігрових форм навчання вимагає від вчителя знань класифікації ігор, які можуть бути використаними на уроці іноземної мови з тією чи іншою метою, наявності каталогу ігор (їх зразки, умови проведення, правила тощо), практичні вміння щодо організації та проведення тих чи інших ігор, відповідні умови для їх проведення (наявність необхідного обладнання, іграшок, місця для їх проведення тощо). Місце гри в структурі уроку визначається завданням уроку, змістом гри та її дидактичною метою, а  також видом гри – настільна чи рухлива, індивідуальна чи командна тощо. Особливої уваги потребує організація та проведення на уроках іноземної мови сюжетно-рольової гри, використання казкових сюжетів. На ефективність використання  ігрових вправ  в процесі навчання іноземної мови вказував Міньяр-Бєлоручев Р.К. [4;69-71], підкреслюючи те, що  ігрові вправи викликають інтерес у всіх учнів, але особливо у молодших школярів. На велике значення гри для розвитку дитини вказують також психологи, зокрема Ельконін Д.Б., Давидов В.В., Ж. Піаже та інші. Насамперед це обумовлено  особливостями психічних процесів на даному етапі розвитку дитини.

Таким чином, провідними вченими-методистами та психологами визнається особлива ефективність ігрових вправ   як  в системі навчання  в цілому, так і в процесі навчання іноземної мови учнів початкової школи. Крім того, як вченими, так і вчителями-практиками визнається необхідність створення особливих умов для навчання іноземної мови учнів молодшого шкільного віку, важливість цього етапу для успішності подальшого оволодіння іноземною мовою як в загальноосвітньому навчальному закладі, так і в подальшому.

Навчання  обов’язково повинно бути наочним – всі лексичні одиниці, які можуть бути проілюстровані в будь-який спосіб (малюнком, предметно, пантомімою чи жестом) повинні ілюструватись при введенні та закріпленні. Про важливість  наочного навчання в початковій школі писали і говорили багато видатних педагогів -  К.Д.Ушинський, В.О.Сухомлинський, С. Русова, Корф Н.А. [5;ХХІІ], однак таке навчання певних зусиль від педагога,  на що справедливо вказував Пирогов М.І. [7;180].   Виконання такої задачі є цілком реальним – основна кількість лексичних одиниць  іноземної мови  повинна відбиратись згідно з частотним словником дитини в рідній мові і містити переважно назви іграшок, предметів побуту тощо.

Скорочена тривалість уроків вимагає від вчителя особливої мобільності, чіткості у визначенні структури уроку, завчасної підготовки необхідного обладнання та наочності, чіткості інструкцій та запитань тощо. Так, організаційний етап уроку (підготовку учнів до уроку) доцільно максимально скоротити. Етап повторення вивченого на попередніх уроках теж повинен бути короткотривалим, а робота над новим матеріалом займає до 20 хвилин. Врахування вікових особливостей шестирічних учнів вимагає проведення динамічних пауз, зміни видів діяльності, видів сприймання, широке використання наслідувальних дій учнів, практичних ігрових завдань тощо.

Відсутність домашніх завдань ставить вчителя перед необхідністю особливо бережливого ставлення до часу на уроці, систематичного розгорненого повторення вивченого, використання практичних комунікативних практичних завдань для учнів, емоційної насиченості уроку, що особливо сприяє його запам’ятовуванню.

Що стосується способів оцінювання результатів навчальної діяльності учнів, то варто відзначити, що в початкових класах широку підтримку набула система словесного оцінювання навчальних досягнень учнів. При цьому вчитель повинен особливо відповідально ставитись до  власних слів, їх емоційного впливу на дитину, створювати емоційну ситуацію підтримки, успіху для маленької людини.

На основі всього вищесказаного цілком логічною є думка про те, що особливої ваги набуває структура уроку іноземної мови  в початковій  школі, яка повинна враховувати не лише особливості навчального предмету, психофізіологічні  та вікові особливості учнів, а й сучасні тенденції  у дидактиці.

 Розглядаючи особливості дидактики початкової школи стосовно появи в ній учнів шестирічного віку, Савченко  О.Я. вказує на те, що  в методиці уроку для шестирічних учнів мають відбиватися загальні вимоги до організації навчання у початкових класах і специфічні умови, зумовлені віком учнів. Особливо важливі динамічність і водночас цілеспрямованість уроку, чіткий розподіл часу, взаємозв’язок навчальної діяльності з ігровою, опора розумових дій на практичні, поступовий перехід від співробітництва з учителем  до самостійної роботи [10;259]. Необхідність динамічних пауз зумовлена гігієнічними вимогами – 3 хв. після 12-15 хв. уроку та 2 хв. – десь після 20 хв. Однак вчитель повинен бути мобільним і вчасно реагувати на прояви втоми, спад інтересу учнів, та, разом з тим,  не переривати незакінчену роботу.

Такі загальні вимоги до структури уроку в класах для шестирічних учнів повинні вплинути на побудову уроку іноземної мови. На початковому етапі вивчення іноземної мови урок має певні особливості, пов’язані з особливостями навчального предмету. Вишневський О.І. визначає таку структуру уроку іноземної мови на початковому етапі навчання [1;183]: організаційна частина; визначення мети уроку; фонетична зарядка (хорова); ознайомлення з новим  мовним матеріалом; формування навичок говоріння; розвиток умінь (розвиток діалогічного або монологічного мовлення (індивідуально-масове тренування, робота в парах); читання з метою формування техніки читання (знайомий матеріал; хорове та індивідуально-масове тренування); аудіювання – вправи на виконання розпоряджень; письмо (переписування, тренувальні диктанти); домашнє завдання; підсумки.

Згідно  викладеного вище, сучасна методика навчання іноземної мови учнів початкової школи повинна враховувати: &nb