Підвищення
кваліфікації педагогічних працівників протягом всього професійного життя є
ключовим елементом розвитку їх професіоналізму. З метою стимулювання
цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетентності
педагогічних працівників наказом № 930 від 06.10.2010 р. затверджено Типове
положення про атестацію педагогічних працівників. Аналізуючи основні пріоритети
розвитку навчання впродовж життя, В.В.Бойко робить висновок, що саме
шляхом безперервної освіти людина постійно розвиває всі набуті під час навчання
знання, вміння, навички, власні здібності, підвищує свій професійний рівень,
поповнює свій практичний досвід, намагається встигати за всіма змінами в
суспільстві, швидко пристосовується до нових вимог, які постають перед нею, і в
кінцевому підсумку - отримує високий рівень професійної компетентності [1].
Навчання впродовж життя стало ключовим елементом у визначенні Європейським
Союзом стратегій щодо завдання формування найбільш конкурентоспроможного і
динамічного в світі суспільства, що базується на знаннях.
Сформульовані
в меморандумі Єврокомісії 2000 р. пріоритетні напрямки розвитку навчання
впродовж життя та мету кожного з них необхідно, на нашу думку, враховувати при
створенні нових моделей підвищення кваліфікації спеціалістів різних
напрямків, в тому числі і вчителів іноземної мови початкової школи [2,
с.181]. Шість принципів розвитку освіти впродовж життя, сформульованих ЄК в
2000 р., а саме: нові базові знання і навички для всіх (1); збільшення
інвестицій в людські ресурси(2); інноваційні методики викладання та учіння (3);
нова система оцінки здобутої освіти (4); розвиток наставництва і консультування
(5); наближення освіти до будинку (6) - цілком узгоджуються з
андрагогічними принципами навчання, що стали основою побудови моделі
вдосконалення методичної компетентності вчителів іноземної мови початкової
школи та доповнюють їх.
У
системі підвищення кваліфікації вчителів іноземної мови такі принципи, на наш
погляд, набувають більш конкретного змісту, а саме: (1) -
отримання та оновлення навичок, необхідних для життя в інформаційному
суспільстві (до таких навичок відносять комп'ютерну грамотність, іноземні мови,
технологічну культуру, підприємництво і соціальні навички, зокрема уміння
вчитися, уміння адаптуватися до змін і уміння орієнтуватися в потоці
інформації); (2) - перегляд ставлення суспільства до ролі
підвищення кваліфікації, джерел її фінансування; (3) широке
використання орієнтованих на користувача методик навчання, в тому числі
перегляд ролі вчителя в освітньому процесі та його завдання - допомогти
користувачу освітніх послуг вчитись самому, формувати свою освіту й
усвідомити свою особисту відповідальність за це; (4) - єдиної
системи оцінки результатів підвищення кваліфікації педагогічних працівників в
європейських країнах не існує, створення цієї системи повинне бути одним з
пріоритетних завдань, вирішення якого не можливе без активної участі самої людини,
в тому числі і у формі самооцінки результатів власної навчальної діяльності, (5)
- широка опора на досвід кожного представника даної професії, його
критичний аналіз та самоаналіз, надання рекомендацій в сфері професійного,
особистісного та освітнього розвитку на базі консультаційних центрів. У нашому
випадку роль таких консультаційних центрів цілком може перебрати на себе
Р(М)МК, що цілком відповідатиме останньому з перерахованих
принципів (6) і сприятиме наближенню
освіти до місця проживання слухачів.
Районний
(міський) методичний кабінет (центр) (Р(М)МК(Ц)) є „науково-методичною
установою, яка відповідно до чинного законодавства здійснює
науково-методичне забезпечення системи загальної середньої та дошкільної
освіти району, районів у містах Києві та Севастополі, міста (без
районного поділу), підвищення кваліфікації педагогічних
працівників, що проводиться не рідше одного разу на п'ять років, у
період між курсами підвищення кваліфікації відповідно до статті 57
Закону України "Про освіту" [3]. Таке визначення подано в
«Положенні про районний (міський) методичний кабінет (центр)», затвердженому
наказом МОН України № 1119 від 08.12.2008. Метою діяльності методкабінету
(центру) є науково-методичне забезпечення системи загальної середньої та
дошкільної освіти, організація науково-методичної роботи, підвищення
кваліфікації, професійного рівня педагогічних працівників загальноосвітніх,
дошкільних і позашкільних навчальних закладів і розвиток їхньої творчої
ініціативи у міжкурсовий період. Відповідно до мети визначено і провідні
завдання Р(М)М(Ц), до яких, серед іншого, належить і створення
умов розвитку педагогічної майстерності, творчої
ініціативи педагогічних працівників, удосконалення форм і методів
підвищення їх кваліфікації [4].
Згідно
п. 3.20 «Типового положення про атестацію педагогічних працівників», вчителі та
викладачі, які мають педагогічне навантаження з кількох предметів, атестуються
з того предмета, який викладають за спеціальністю. У цьому випадку присвоєна
кваліфікаційна категорія поширюється й на педагогічне навантаження з інших
предметів, які вони викладають та з яких пройшли підвищення кваліфікації. Таким
чином, вчителі, що викладають кілька предметів практично зобов'язані
пройти підвищення кваліфікації з кожного з предметів, що викладається.
Приблизні підрахунки дозволяють зробити припущення стосовно того, що своєчасне
підвищення кваліфікації всіх педагогічних працівників унеможливлюється
через цілий ряд чинників. До них, на нашу думку, належать:
•1. обмеження
кількості педагогічних працівників, що мають можливість пройти підвищення
кваліфікації умовами ліцензії ОІППО;
•2. існуюче
на практиці невизнання інших форм підвищення кваліфікації, крім курсів ОІППО
атестаційними комісіями ІІ та ІІІ рівнів;
•3. обмеження
щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників за державні кошти (один
раз на 5 років).
Таким
чином, існує цілий ряд суперечностей , які цілком можуть бути вирішені в рамках
діяльності НМК(Ц). Необхідними умовами вирішення даної проблеми на обласному
рівні є:
•1.
розробка регіональних програм підвищення кваліфікації педагогічних
працівників на основі всебічного аналізу освітніх потреб педагогічних
працівників та кадрового забезпечення регіону;
•2.
узгодження навчальних програм різних категорій педагогічних працівників з
ОІППО з метою забезпечення належного науково-методичного рівня;
•3.
залучення до проведення навчання на базі НМК(Ц) провідних спеціалістів ВНЗ;
•4.
забезпечення визнання навчання підвищенням кваліфікації атестаційними комісіями
всіх рівнів.
До
регіональної програми підвищення кваліфікації педагогічних працівників можуть
бути включені такі розділи:
•1.
організація наукового дослідження в закладі освіти;
•2.
використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в освіті;
•3.
інноваційні технології в методиці (за фахом).
Розробка
та впровадження даної програми дозволять вивести рівень теоретичної та
практичної підготовки педагогічних працівників на новий рівень, що, в кінцевому
результаті має підвищити якість знань випускників навчальних закладів
міста.
Перші
кроки по розробці такої програми в м. Олександрія вже зроблено:
•1.
розроблено програму «Організація наукового дослідження в закладі освіти»
(автор - Івашньова С.В.);
•2.
в грудні 2010 року було проведено експериментальне навчання групи вчителів
іноземної мови на базі Олександрійської гімназії-інтернату в формі
семінару-тренінгу «ІКТ на уроках іноземної мови». Аналіз навчального процесу
дозволив зробити попередні висновки стосовно того, що дана програма може бути
адаптована до потреб інших категорій педагогічних працівників (вчителів
української мови, літератури, математики тощо) за умови попереднього вивчення
освітніх потреб учасників групи;
•3.
визначено основні інноваційні технології у викладанні окремих предметів, що
можуть стати основою розробки спецкурсів з методики викладання.
Одночасно
виявлено додаткові обмеження, існування яких має вирішальний вплив на
можливість реалізації програми в цілому:
•1.
визначення базового закладу для проведення навчання педагогічних працівників;
•2.
підготовка методистів НМЦ до проведення спецкурсів;
•3.
формування бази даних педагогічних працівників, що виявили бажання взяти участь
в експериментальному навчанні;
•4.
створення системи заохочень для учасників експерименту;
•5.
забезпечення можливості оприлюднення та обговорення результатів
експериментального навчання (участь в наукових конференціях, друк матеріалів у
педагогічних виданнях; друк програм, посібників, отримання рецензій науковців
та грифів МОНМС).
Створення
науково обґрунтованої експериментальної регіональної програми, яка
враховуватиме всі перераховані попередньо аспекти, сприятиме підвищенню ролі
НМЦ у реалізації заходів, спрямованих на підвищення професійної
компетентності різних категорій педагогічних працівників. Перенесення
місця навчання педагогічних працівників з обласного центру до НМК(Ц),
організація навчання в канікулярний час або в методичні дні не лише
відповідає вимогам часу, а й дозволить зекономити значні кошти навіть за умови
запрошення фахівців з інших регіонів.
Література:
•1.
Бойко В. В. Аналіз основних пріоритетів розвитку навчання впродовж всього
життя [Електронний ресурс] / В. В. Бойко // Проблеми сучасної педагогічної
освіти: педагогіка і психологія : зб. наук. пр. - 2008. - № 19, ч. 3. - Режим
доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspo%20/2008_19_3/doc_pdf/Boyko_st.pdf
•2.
Журавський В. С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський
простір вищої освіти / В. С. Журавський, М.З.Згуровський. - К. : Політехніка,
2003. - 200 с.
•3.
Закон України «Про освіту» : прийнятий Верховною Радою України 23 березня 1996
року. - К. : Генеза, 1996. - 36 с.
•4.
Про затвердження «Положення про районний (міський) методичний кабінет (центр)».
Наказ МОН України № 1119 від 08.12.2008 [Електронний ресурс] - Режим
доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=%201150.1326.0
•5.
Про затвердження «типового положення про атестацію педагогічних працівників».
Наказ МОН № 930 від 06.10.10 року [Електронний ресурс] - Режим
доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/12483
| 
