Сьогодні мала роздати слова моїм "акторам", але... не так склалося, як гадалося! Сценарій дописується важко, хоча сюжет уже продуманий. Чомусь не йдуть діалоги - казка має бути веселою, а не виходить. Діалоги повчальні занадто, не подобається мені, і все тут! А під кабінетом стоять "зголоднілі" актори і вимагають "слова". До вистави ще більше місяця, але всім хочеться отримати текст якомого швидше. Це немов письмове підтвердження того, що ти - актор.
Ті, хто отримав текст, йдуть у костюмерну обирати собі вбрання. Костюмерна у нас хороша - там є великий вибір суконь для принцес, королев, народні костюми та вбрання для циганок, фей, блазнів і інших екзотичних персонажів.
Костюмерна - це наша гордість, але деяких костюмів нам все ж бракує. Постійна проблема - костюми пажів та принців, тому що для них потрібні сорочки з мереживом та штани-буфи. Перший пункт допомагають вирішити мами/сестрички, а з буфами ситуація складна. Добре, що на одній вулиці з нами - училище культури, яке приходить нам на виручку (так само як і ми їм).
Співпраця ця стосується не лише матеріальної допомоги у вигляді костюмів, а й інтелектуальної діяльності - вчителі іноземних мов давно організовують спільні методичні заходи, обмінюються досвідом, відвідують відкриті заняття один одного. На базі гімназії пройшла навчання за програмою "Інтел - навчання для майбутнього" група викладачів з училища культури, є навіть спільні публікації
Але зараз ніхто мене не виручить - треба дописувати текст казки бо першу сцену сьогодні треба роздрукувати і роздати "слова".
|
