Лекція 6. Навчання фонетики.

Навчання фонетики.

Мета: інформувати студентів про особливості навчання фонетики іноземної мови, ознайомити з метою та основними етапами навчання фонетики. Дати поняття «фонетична компетенція», інформувати студентів про особливості навчання граматики іноземної мови, дати поняття «граматична компетенція», «граматична структура» та «зразок мовлення», активний та пасивний граматичний  мінімум ознайомити з етапами роботи над граматичним матеріалом. Формувати науковий світогляд, розвивати аналітичне мислення.

План

1.     Навчання фонетики. Основна мета у навчанні фонетики.

2.     Класифікація звуків ІМ. Прийоми пояснення, корекції звуків.

3.     Основні етапи формування фонетичних навичок.

 Література

1. Навчання фонетики.

Основою будь-якої мови є звук. Усі види мовленнєвої діяльності базуються на звуках. Оволодіння усним мовленням та читанням уголос неможливе без стійких слухо-вимовних та  ритміко-інтонаційних навичок.

Навчання фонетичного матеріалу передбачає оволодіння учнями всіма звуками і звукосполученнями виучуваної іноземної мови.  Наголосом та основними інтонаційними моделями (інтонемами) найбільш поширених типів простих і складних  речень.

Снує кулька критеріїв відбору фонетичного мінімуму:

-       За ступенем трудності (об’єктом спеціального засвоєння при навчанні вимови є лише ті, що являють для учнів певні труднощі)

-       За критерієм відповідності  потребам спілкування (до мінімуму включаються ті звуки та інтонеми, що виконують у мовленні смислорозрізняльну функцію)

-       За критерієм нормативності (вилучаються всі відхилення від норми, а об’єктом навчання виступає повний стиль зразкової літературної вимови).

Вимоги до вимови учнів.

Основні вимоги до вимови учнів є фонематичність  та швидкість. Фонематичність передбачає ступінь правильності фонетичного оформлення мовлення, достатнього для того, щоб воно було зрозумілим для співрозмовника; швидкість - ступінь автоматизованості вимовних навичок, яка дозволяє учням говорити в нормальному (середньо-норамльному) темпі мовлення (для німецької мови – 110-130 сл. на хвилину).

В середній школі дуже важко досягти безпомилковості та автентичності вимови учнів, тому вимоги до вимови учнів визначають, виходячи з  принципу апроксимації, тобто наближення до правильної вимови. Апроксимована вимова – це така вимова, в якій, як і в літературній вимові, відсутні фонологічні помилки, але припустимі нефонологічні помилки, тобто такі, які не заважають розуміти усні висловлювання та прочитане вголос цією мовою.

Для нейтралізації негативного впливу фонетичних навичок рідної мови навчання іншомовної вимови має будуватися на основі порівняльного аналізу фонологічних систем рідної та іноземної мов, що є одним з важливих спеціальних принципів навчання фонетичного матеріалу.

Враховуючи труднощі,  з якими зустрічається учень при оволодінні вимовою іноземної мови, у процесі навчання доцільно використовувати імітативний та аналітичний методи одночасно (пояснення та аналіз). Такий метод одержав назву аналітико-імітативного.

Метою навчання фонетичного матеріалу є формування слухо-вимовних і ритміко-інтонаційних навичок (на апроксимованому рівні). Слухо-вимовні навички – це навички фонемно правильної вимови усіх звуків у потоці мовлення та розуміння всіх звуків при аудіюванні мовлення.

Ритміко-інтонаційні навички – це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і, відповідно, розуміння мовлення інших людей.

ІІ.  Класифікація звуків ІМ.

Прийоми пояснення, корекції звуків.

За ознакою схожості/розбіжності звуків іноземної та рідної мови усі звуки іноземної мови умовно діляться на три групи

До першої групи відносять звуки, максимально наближені до звуків рівної мови за акустичними особливостям та артикуляцією (напр., нім.  a,u,b,m,n,d,,t ).

Друга група включає звуки, які на перший погляд, схожі зі звуками рідної мови, але відрізняються від них за суттєвими ознаками, напр. ',o:, h,l,i. Звуки цієї групи потребують особливої уваги та спеціального тренування в різноманітних вправах, особливо в тих, де є контрастування з відповідними звуками рідної мови.

До третьої групи належать звуки, які не мають артикуляційних аналогів у рідній мові учнів (напр.,h,g, g:.)

Звуки цієї групи також потребують посиленої уваги з боку вчителя.

Для навчання вимови іншомовних звуків використовуються а) вправи  на рецепцію; б) вправи на репродукцію/продукцію. Вони тісно  пов’язані між собою і націлені на формування як слухових (фонематичний слух), так і вимовних (або артикуляційних) навичок.

ІІІ. Основні етапи формування фонетичних навичок.

1.     Вправи на рецепцію звуків націлені на розвиток фонематичного слуху учнів. Ф.с. – це здатність розрізняти звуковий склад мовлення і синтезувати значення при сприйманні мовлення. Це некомунікативні вправи на впізнавання, диференціацію та ідентифікацію.

Вправи на впізнавання нового звука/звукосполучення серед інших мають такі завдання:

-       Підніміть руку/сигнальну картку або плесніть у долоні, коли почуєте звук/довгу голосну/коротку голосну, слово,  на яке падає  наголос…

-       Порахуйте, скільки раз у реченні/ римівці / вірші трапиться звук/довга голосна…

-       Послухайте ряд німецьких та українських звуків. Підніміть руку коли почуєте англійський звук.

Вправи на диференціацію звуків, які учні можуть плутати можуть мати такі завдання:

-       Прослухайте пари слів і визначте, чи однакові в них перші приголосні звуки/останні приголосні звуки/ голосні в середині слова тощо.

Вправи на ідентифікацію звука мають на меті навчити розпізнавати звук як відомий за певними характеристиками.

-       Послухайте слова зі звуками… та … . Кожного разу піднімайте картку з відповідним транскрипційним значком/  певного кольору для кожного звука.

Вправи на репродукцію звуків ґрунтуються на окремих звуках, звукосполученнях, словах, словосполученнях, фразах. Це  головним чином рецептивно-репродуктивні (некомунікативні та умовно-комунікативні вправи).

Приклади вправ:

-       Прослухайте слова(словосполучення, фрази) зі звуком…. Повторіть їх, звертаючи увагу на …. (Некомунікативна вправа на свідому імітацію звуків)

-       Прослухайте пари слів, словосполучення, фрази зі звуками…  та  … . Повторіть їх, звертаючи особливу увагу на … (некомунікативна вправа на свідому імітацію звуків, що контрастуються).

-       Послухайте мої  твердження. Якщо вони правильні, підтвердіть їх (умовно-комунікативні вправа на слухання та імітацію).

-       Дайте лаконічні/повні відповіді на мої запитання (до малюнка, предметів, погоди тощо). (Умовно-комунікативна вправа – відповіді  на запитання.)

На початковому етапі основна мета вправ – формування слухо-вимовних навичок учнів, тому питома вага усіх фонетичних вправ досить значна порівняно з іншими вправами. Згідно із зазначеною метою на початку уроку  необхідно проводити так  звані "фонетичні зарядки”, що включають новий навчальний матеріал.

Контроль та оцінка вимови здійснюються вчителем з урахуванням типів помилок у мовленні учнів. Необхідно  розрізняти фонетичні та фонологічні помилки. Перші впливають  на якість звучання, другі – на зміст. В неспеціалізованих середніх навчальних закладах, де одним з основних принципів навчання вимови залишається принцип апроксимації, фонетичні помилки не беруться до уваги, тому що основна мета спілкування – розуміння – досягнута. Враховується наявність та кількість фонологічних помилок.